Коментар фахівця: Виконання рішення суду про вселення стягувача

На органи державної виконавчої служби законодавством покладено виконання рішень як майнового, так і немайнового характеру. До переліку рішень у немайнових спорах Законом України «Про виконавче провадження» віднесено низку рішень, за якими боржника зобов’язано особисто вчинити певні дії на користь стягувача, або утриматися від здійснення таких дій, зокрема таким є рішення:
- про поновлення на роботі;
- про вселення стягувача;
- про виселення боржника;
- про відібрання дитини;
- інші рішення, за якими боржника зобов’язано особисто вчинити певні дії на користь стягувача чи утриматися від здійснення таких дій.
Розглянемо більш детальніше виконання рішень судів про вселення стягувача.
У ст. 47 Конституції України проголошено: « Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду».
У випадку порушення житлових прав будь-яка особа має право вимагати у судовому порядку поновлення цих прав шляхом виселення осіб, що їх порушують чи вселення особи, до житла, що належить їй на праві володіння чи користування.
Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Умовами проведення виконавчих дій щодо вселення є невиконання боржником рішення про вселення у строк, визначений державним виконавцем, який не повинен перевищувати 10 днів.
Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, вказане у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.

Керуючись статтею 67 Закону України « Про виконавче провадження» державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про вселення стягувача.
У разі невиконання боржником рішення про вселення стягувача самостійно державний виконавець виконує його примусово.
Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.
Державний виконавець зобов’язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник вважається повідомленим про примусове вселення стягувача, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися вселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем.
Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового вселення, під час виконання рішення про вселення не є перешкодою для вселення стягувача.
У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, державний виконавець накладає на нього штраф та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Примусове вселення стягувача здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції.
Про примусове вселення стягувача державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове вселення.
У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до статті 75 цього Закону. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку.