Коментар фахівця: Виконання рішення суду про поновлення на роботі

Конституцією України кожному гарантовано можливість звернення до суду з метою захисту своїх прав. Судові рішення ухвалюються іменем України, є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Примусове виконання судових рішень покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Порядок примусового виконання рішень визначається Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. (далі – Закон), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом МЮУ від 02.04.2012 № 512/5 в редакції Наказу МЮУ від 29.09.2016 № 2832/5 (далі – Інструкція), іншими законами та підзаконними актами.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника є рішенням немайнового характеру, яке має певні особливості при виконанні.
За рішеннями про поновлення на роботі, як і за рішеннями про стягнення заробітної плати та іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин стягувачі звільнені від сплати авансового внеску.
Слід звернути увагу, що Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 не містить поняття добровільного виконання рішення, як у попередньому однойменному Законі від 21.04.1999р. (в редакції від 04.11.2010р.), тому за примусове виконання рішення про поновлення на роботі з боржника стягується виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця одночасно з відкриттям виконавчого провадження. Про стягнення з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, розмір його складає два мінімальні розміри заробітної плати з боржника – фізичної особи та чотири мінімальні розміри заробітної плати з боржника – юридичної особи.
Виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконуються невідкладно в порядку, визначено статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій зазначає про стягнення виконавчого збору, його розмір, про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню). Важливо зазначити, що десятиденний строк виконання рішення не вважається добровільним для боржника, а є його обов’язком, за невиконання якого до боржника будуть застосовані відповідні заходи. Так, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення (виконавець перевіряє його виконання наступного робочого дня після закінчення десятиденного строку), виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначається вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішеннями, що підлягають негайному виконанню – трьох) та попередження про кримінальну відповідальність. Відповідно до статті 75 Закону штраф накладається в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на боржника – фізичну особу, 200 – на посадову особу, 300 – на боржника-юридичну особу.
Наступного робочого дня після закінчення вже вдруге наданого десятиденного строку, державний виконавець повторно перевіряє виконання рішення. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, державний виконавець накладає на боржника штраф у подвійному розмірі та надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 7 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, при виконанні рішення немайнового характеру, у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір/основну винагороду, витрати виконавчого провадження та штрафи, виконавець примусового стягує такі кошти, у тому числі шляхом звернення стягнення на кошти та інше належне боржнику майно.
Відповідно до частини 2 статті 65 Закону, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача.
Як свідчить практика, перешкоди у виконанні зазначених рішень чинять не лише боржника, а й стягувачі. У зв’язку із зазначеним, потрібно звернути увагу сторін на наступне. Якщо боржником не внесено відповідного запису до трудової книжки з вини боржника, до нього застосовуються заходи, визначені статтею 75 Закону. У разі, якщо боржником не внесено запис з вини стягувача, виконавчий документ може бути повернутий стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону – у зв’язку з перешкоджанням стягувачем проведенню виконавчих дій.
Законом встановлений обов’язок осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні, сумлінно користуватись усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Головний державний виконавець
Оріхівського РВДВС ГТУЮ у Запорізькій області
Мякішева А.В.