Коментар фахівця: проблеми звернення стягнення на частку майна у статутному капіталі

Порядок звернення стягнення на мано боржника визначається розділомVII Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, стаття 53 вказаного закону визначає звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, так
1. Виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.
Зазначені особи зобов’язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.
2. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку.
3. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих.
4. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
5. За ухилення від виконання розпоряджень виконавця особа, в якої перебуває майно боржника, несе відповідальність відповідно до закону.
За приписами статті 379 Цивільного процесуального кодексу України - визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами
1. Питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
2. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Відповідно до ст. 149 ЦК України кредитори учасника-боржника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. У статті 131 ЦК України йдеться про звернення стягнення на частку учасника у складеному капіталі повного товариства за його власними зобов’язаннями. Мета цих вимог — наступне звернення стягнення на виділене учаснику майно. Проте в одних випадках йдеться про звернення стягнення на частку в статутному капіталі, а в інших — про звернення стягнення на виділену товариством частину майна товариства. Об’єкт цих правовідносин різний: в одному випадку частка, в іншому — майно товариства, яке відповідає цій частці.
Отже, питання про виділ частки майна у статному капіталі та звернення на нього стягнення не є однозначним. При аналізі норм діючого законодавства можна зробити висновок, що з однієї сторони із заявою за виділенням частки майна боржника у статутному капіталі має право звернутися сам кредитор (ст.. 149 ЦК України), з іншої – державний виконавець, у якого перебуває на примусовому виконанні рішення суду відносно боржника (ст..379 ЦПК України). Але також залишається відкритим питанням на що саме можливо звернути стягнення, на частку майна в статутному капіталі чи на саме майно, яке належить товариству та виділене ним для звернення на нього стягнення.
При ототожненні цих об’єктів ст. 57 і ст. 73 Закону України «Про господарські товариства», які не допускають звернення стягнення на частку учасника в товаристві за його власними зобов’язаннями, втратили б сенс, оскільки б мали більше винятків, ніж правил. Очевидно, що частка у статутному капіталі товариства і частка в майні товариства — це взаємопов’язані, але не тотожні поняття. Законодавець фактично встановлює не заборону звертати стягнення на частку в товаристві, а спеціальний механізм такого стягнення. Його специфіка полягає у тому, що об’єктом стягнення є не частка у статутному капіталі, а частка в майні товариства, пропорційна розміру частки у статутному капіталі. Таке регулювання має свою логіку: у результаті звернення стягнення на частку в майні товариства у товариства не з’являється новий учасник (кредитор учасника-боржника або особа, котра придбає частку з прилюдних торгів), а лише зменшується його майнова маса на виділену частку учасника-боржника. У такий спосіб законодавець захищає інших учасників товариства від появи небажаних «гостей»-кредиторів. Вони мають право претендувати лише на майнові права учасника-боржника і аж ніяк не впливають на управління товариством.
Отже, аналіз норм чинного законодавства дає можливість дійти наступного висновку, що звернення стягнення на частку майна у статутному капіталі підприємства, яка належить боржнику можливо, за умови, якщо у боржника відсутнє інше майно на яке можливо звернути стягнення, або такого майна чи коштів недостатньо для задоволення вимог стягувачів; звернення стягнення проводиться не на частку в статутному капіталі, а на частку майна підприємства, пропорційну частці у статутному капіталі; звернення стягнення може проводитися на підставі рішення суду про звернення стягнення, яке може бути винесене, як на підставі подання державного виконавця, так і за ініціативою кредитора самостійно.

Начальник Кам’янсько-Дніпровського
районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Інна Літвінішина