Проект Закону України «Про присяжних виконавців»

Проект Закону

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про присяжних виконавців

Стаття 1. Сфера регулювання

1. Цей Закон визначає загальні засади організації та діяльності присяжних виконавців в Україні, їх правовий статус.

2. Положення цього Закону не поширюються на державних виконавців.

 

Стаття 2. Присяжний виконавець

1. Присяжний виконавець на підставі виконавчих документів здійснює виконання рішень, визначених Законом «Про виконавче провадження» (далі – рішень).

2. Присяжний виконавець має службове посвідчення та печатку. Опис і порядок використання службового посвідчення та печатки встановлює Міністерство юстиції України.

 

Стаття 3. Обмеження діяльності присяжного виконавця

1. Присяжний виконавець не може займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу виконавчих органів чи наглядової ради або перебувати у штаті юридичних осіб, які мають на меті отримання прибутку, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої, у вільний від роботи час.

 

Стаття 4. Незалежність присяжного виконавця

1. При виконанні рішень присяжний виконавець є незалежним і підпорядковується лише закону. Жодна особа не має права втручатися у процес виконання рішень.

2. У разі затримання присяжного виконавця або порушення відносно нього кримінальної справи орган, що вжив таких заходів, зобов’язаний повідомити про це Міністерство юстиції України протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання або порушення кримінальної справи.

3. Вилучення документів виконавчого провадження у присяжного виконавця допускається лише за ухвалою суду у порядку, передбаченому законом.

 

Стаття 5. Службова таємниця

1. Присяжний виконавець не вправі розголошувати отримані у зв’язку із службовою діяльністю відомості, які не можуть бути розголошені згідно з законом. Зазначений обов’язок зберігається в силі також після анулювання свідоцтва виконавця.

2. Вимога щодо збереження таємниці також поширюється на осіб, що перебувають з присяжним виконавцем у трудових відносинах, та інших осіб, що мають доступ до вказаної інформації.

3. За розголошення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, присяжний виконавець та вказані особи несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.

4. Інформацію, зазначену у частині першій цієї статті, а також інформацію, пов’язану із вчиненням виконавчих дій, у тому числі документи виконавчого провадження, присяжний виконавець зобов’язаний надавати іншим особам лише у випадках і порядку, передбачених законом.

 

Стаття 6. Вимоги, що пред’являються до присяжних виконавців

1. Присяжним виконавцем може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менше трьох років або працював на постійній основі помічником присяжного виконавця або у державній виконавчій службі не менше двох років та склав кваліфікаційний іспит.

2. Не може бути присяжним виконавцем особа:

1) яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною;

2) щодо якої провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи;

3) яка має не зняту або непогашену судимість за вчинення злочину;

4) не здатна виконувати обов’язки присяжного виконавця за станом здоров’я;

5) вчинки і поведінка якої є несумісними зі статусом присяжного виконавця.

3. Особа, яка претендує на присвоєння статусу присяжного виконавця подає декларацію про доходи.

 

Стаття 7. Кваліфікаційний іспит

1. До кваліфікаційного іспиту допускаються особи, які відповідають вимогам до виконавця, встановленим статтею 5 цього Закону, подали до Міністерства юстиції України заяву про складання іспиту та документи, що підтверджують відповідність кваліфікаційним вимогам.

2. Міністерство юстиції України здійснює перевірку достовірності документів та відомостей, поданих особою. За результатом перевірки приймається рішення про допуск до іспиту чи відмову у допуску.

3. Порядок складання іспиту та перелік питань затверджується Міністерством юстиції України. Іспит проводиться шляхом анонімного тестування.

4. Особа, яка не склала іспит, може повторно бути допущена до здачі іспиту не раніше ніж через шість місяців.

 

Стаття 8. Присвоєння статусу присяжного виконавця

1. Особа, яка склала кваліфікаційний іспит, у десятиденний строк рекомендується комісією для присвоєння статусу присяжного виконавця.

2. Про присвоєння статусу присяжного виконавця Міністерством юстиції України видається відповідне свідоцтво та вноситься запис до Єдиного реєстру виконавців України, який ведеться Міністерством юстиції України.

 

Стаття 9. Організація роботи присяжного виконавця

1. У строк не пізніше шести місяців з моменту присвоєння статусу присяжного виконавця він зобов’язаний організувати контору. Порядок відкриття та вимоги до контори присяжного виконавця встановлюються Міністерством юстиції України.

2. Контора присяжного виконавця повинна знаходитись на території його діяльності у відкритому для вільного доступу місці та бути придатною для прийому осіб.

3. Присяжний виконавець може виконувати свої обов’язки самостійно або спільно з іншими присяжними виконавцями тієї самої території діяльності на підставі договору про спільну діяльність.

4. Контора присяжного виконавця повинна бути відкрита не менше чотирьох годин щодня по робочих днях.

 

Стаття 10. Присяга присяжного виконавця

1. Особи, яким присвоєно статус присяжного виконавця, складають присягу такого змісту:

"Присягаю своєю честю бути відданим Україні, дотримуватись її Конституції та законів. Присягаю виконувати обов’язки виконавця чесно, гідно і неупереджено".

 

Стаття 11. Припинення статусу присяжного виконавця

1. Підставами припинення статусу присяжного виконавця є:

1) письмова заява присяжного виконавця;

2) неможливість виконувати свої повноваження за станом здоров’я ;

3) досягнення присяжним виконавцем 65-річного віку;

4) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього ,

5) визнання його недієздатним чи обмежено дієздатним;

6) визнання його безвісно відсутнім, або померлим;

7) накладення дисциплінарного стягнення у вигляді анулювання свідоцтва;

8) порушення вимог щодо несумісності;

9) надання неправдивих відомостей, необхідних для набуття статусу присяжного виконавця;

10) невиконання обов’язку щодо організації контори у встановлений цим Законом строк;

11) невиконання обов’язків присяжного виконавця без поважних причин протягом 6 місяців;

12) смерть присяжного виконавця.

2. Про припинення статусу присяжного виконавця Міністерством юстиції України приймається рішення про анулювання свідоцтва.

 

Стаття 12. Чисельність присяжних виконавців та їх територіальна компетенція

1. Чисельність присяжних виконавців встановлюється Міністерством юстиції України з розрахунку не більше одного присяжного виконавця на 10 000 населення.

2. Міністерство юстиції України визначає адміністративно-територіальну одиницю, на території якої має бути розташована контора присяжного виконавця.

3. Компетенція присяжного виконавця відносно прийняття до свого провадження виконавчих документів (територіальна компетенція) встановлюється Міністерством юстиції України в межах Автономної Республіки Крим, однієї з областей України або міст Києва чи Севастополя.

4. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих присяжними виконавцями згідно з правилами територіальної компетенції, можуть вчинятися ними на всій території України.

 

Стаття 13. Помічник присяжного виконавця

1. Присяжний виконавець має право наймати помічників на основі трудового договору.

2. Помічник присяжного виконавця приймає участь у виконавчих діях лише спільно з присяжним виконавцем.

 

Стаття 14. Контроль за діяльністю присяжного виконавця

1. Контроль за діяльністю присяжних виконавців, перевірки організації їх роботи та дотримання ними вимог Закону України «Про виконавче провадження» здійснюються Міністерством юстиції України та Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві і Севастополі.

2. Міністерством юстиції України здійснюються планові перевірки дотримання присяжним виконавцем законодавства та виконання ним службових обов’язків за певний період. Перевірки проводяться не частіше одного разу в два роки виключно у приміщенні де знаходиться контора присяжного виконавця, з обов’язковим повідомленням присяжного виконавця про час проведення перевірки. Присяжний виконавець зобов’язаний надавати посадовим особам, які уповноважені проводити перевірку, відомості, документи для огляду та їх копії для залучення до матеріалів перевірки. Повторна перевірка з тих питань, які вже були предметом перевірки не допускається.

3. Міністерство юстиції України має право здійснювати позапланові виїзні та невиїзні перевірки дотримання присяжними виконавцями законодавства та виконання ними службових обов’язків за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо із такого звернення вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку Міністерства юстиції України. Для проведення невиїзної перевірки Міністерство юстиції України надсилає присяжному виконавцю письмовий запит в межах предмету звернення. У зазначений в запиті строк присяжний виконавець надсилає Міністерству юстиції України вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.

4. Порядок проведення перевірок дотримання присяжними виконавцями законодавства та виконання ними службових обов’язків визначається Міністерством юстиції України.

 

Стаття 15. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія

1. З метою визначення рівня професійної підготовленості кандидатів у присяжні виконавці, контролю за дотриманням законодавства присяжними виконавцями, вирішення питання присвоєння та припинення статусу присяжного виконавця, а також вирішення питань здійснення дисциплінарного провадження стосовно присяжних виконавців створюється кваліфікаційно-дисциплінарна комісія.

2. Персональний склад та представництво членів комісії, строк повноважень та вимоги до членів комісії, порядок її діяльності визначається Міністерством юстиції України.

 

Стаття 16. Дисциплінарна відповідальність присяжних виконавців

1. Присяжні виконавці несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом.

2. Дисциплінарні стягнення до присяжних виконавців застосовуються Міністром юстиції за поданням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії.

3. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається не пізніше двох місяців з моменту виявлення проступку, але не пізніше одного року з моменту його вчинення.

 

Стаття 17. Дисциплінарні проступки присяжних виконавців

1. Дисциплінарними проступками присяжних виконавців є:

1) винне невиконання або неналежне виконання службових обов’язків;

2) порушення присяги присяжним виконавцем.

 

Стаття 18. Дисциплінарні стягнення

1. Дисциплінарними стягненнями, що накладаються на присяжних виконавців, є:

1) попередження;

2) зупинення права на заняття діяльністю строком до 3-х місяців;

3) анулювання свідоцтва.

2. При визначенні виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини присяжного виконавця, тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувались до присяжного виконавця дисциплінарні стягнення раніше.

3. Скасування процесуальних актів, виданих присяжним виконавцем, не тягне за собою дисциплінарної відповідальності за виключенням випадків, коли встановлено навмисне порушення присяжним виконавцем закону, грубу недбалість або явну його некомпетентність.

 

Стаття 19. Майнова відповідальність та страхування відповідальності присяжного виконавця

1. Присяжний виконавець несе майнову відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок порушення ним своїх обов’язків.

2. Присяжний виконавець для забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної ним у зв’язку з виконанням обов’язків, до початку своєї діяльності зобов’язаний укласти договір страхування цивільно-правової відповідальності перед третіми особами.

3. Вимоги щодо мінімального розміру страхової суми за договором страхування відповідальності присяжного виконавця встановлюються Міністерством юстиції України.

4. У разі недостатності страхової суми для покриття збитків у повному розмірі присяжний виконавець несе відповідальність у порядку, встановленому цивільним законодавством.

 

Стаття 20. Винагорода присяжного виконавця та витрати, пов’язані з виконанням рішення

1. Дії виконавця з виконання рішень є платними.

2. Граничні ставки винагороди присяжного виконавця встановлюються Кабінетом Міністрів України. Розміри винагороди присяжного виконавця встановлюються у сумах, розмір яких визначається виходячи із суми вимог стягнення за виконавчим документом, або у фіксованих сумах, що стягуються за вчинення виконавчих дій.

3. Присяжному виконавцю забороняється укладати угоди з метою зміни ставок винагороди або порядку її стягнення.

4. Витрати, пов’язані з виконанням рішення сплачуються стягувачем наперед та відшкодовуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

 

Стаття 21. Стягнення винагороди присяжного виконавця разом із сумою грошової вимоги

1. Винагорода присяжного виконавця стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

2. Якщо грошову суму, що підлягає стягненню за виконавчим документом, стягнуто частково, сума винагороди присяжного виконавця, визначена у відсотковому відношенні до суми стягнення, стягується пропорційно фактично стягнутій сумі.

3. Солідарні боржники за сплату винагороди виконавця несуть солідарну відповідальність.

4. Підставою для стягнення винагороди присяжного виконавця є пред’явлений ним розрахунок.

 

Стаття 22. Внесення наперед суми винагороди присяжного виконавця

1. Присяжний виконавець має право до відкриття виконавчого провадження вимагати від стягувача внесення наперед частини суми винагороди.

2. Не дозволяється вимагати внесення наперед суми винагороди від фізичної особи, що пред’являє до виконання рішення, ухвалене в судовому процесі, у якому особа була звільнена від сплати судового збору.

3. У разі якщо суму винагороди стягнуто з боржника частково, присяжний виконавець відшкодовує стягувачу суму винагороди, внесену наперед, пропорційно до розміру суми винагороди фактично стягнутої з боржника.

 

Стаття 23. Оподаткування доходу присяжного виконавця

З доходу присяжного виконавця справляється прибутковий податок за ставками, встановленими чинним законодавством України.

 

Стаття 24. Строк давності

1. Строк давності за вимогою про сплату винагороди присяжному виконавцеві та про повернення надмірно сплаченої винагороди складає три роки з дня виникнення права на стягнення.

 

Стаття 25. Доведення розміру винагороди присяжного виконавця до відома божників і стягувачів

1. Присяжний виконавець повинен повідомити сторонам виконавчого провадження розмір винагороди, порядок її сплати та стягнення, а також порядок оскарження визначеного присяжним виконавцем розміру винагороди.

 

Стаття 26. Подання скарги

1. Сторони виконавчого провадження мають право оскаржити неправильне встановлення розміру винагороди присяжного виконавця до суду упродовж одного місяця з дня представлення розрахунку присяжним виконавцем.

 

Стаття 27. Повернення присяжним виконавцем сум винагороди

1. Суми надмірно сплаченої винагороди та витрат виконавчого провадження повертаються присяжним виконавцем протягом десяти днів.

 

Стаття 28. Діловодство

1. Правила ведення діловодства та архіву присяжного виконавця затверджуються Міністерством юстиції України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.

2. Документи виконавчих проваджень та архіву присяжного виконавця є власністю держави і знаходяться у володінні та користуванні присяжного виконавця в силу виконання ним повноважень, встановлених цим Законом.

3. У разі відсутності присяжного виконавця на строк більше десяти робочих днів у зв’язку з хворобою, відпусткою тощо, або зупинення права присяжного виконавця на заняття діяльністю, за заявою стягувача виконавче провадження може бути передане на виконання до відповідного органу державної виконавчої служби або іншому присяжному виконавцю.

4. При припиненні статусу присяжного виконавця документи поточних виконавчих проваджень передаються до відповідного органу державної виконавчої служби (або за заявою стягувача іншому присяжному виконавцю), а архів присяжного виконавця – до відповідного державного архіву в порядку, встановленому законодавством.

 

Стаття 29. Облік коштів і статистична звітність

1. Присяжний виконавець уповноважений приймати для передачі стягувачу грошові кошти, цінні папери або інші цінності, що передаються йому або вилучаються у боржника чи третіх осіб.

2. Присяжний виконавець зобов’язаний відкрити в установі банку рахунок для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам. Облік власних коштів ведеться державним виконавцем на окремих рахунках.

3. Грошові кошти, цінні папери чи інші цінності, прийняті присяжним виконавцем у депозит, не належать виконавцю, не включаються до складу спадкової або ліквідаційної маси у разі смерті виконавця або припинення його діяльності, на них не може бути накладено арешт або звернуто стягнення за боргами присяжного виконавця.

4. Порядок здійснення депозитних операцій, фінансового обліку та звітності присяжного виконавця встановлюється Міністерством юстиції України.

5. Присяжні виконавці складають і подають встановлену Міністерством юстиції України статистичну звітність.

 

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей закон набуває чинності з 1 січня 2010 року.

2. Виконавчі документи, що перебувають у провадженні органів державної виконавчої служби, можуть бути повернені за заявою стягувачів та повторно пред’явлені до виконання присяжним виконавцям.

3. Виключно органами державної виконавчої служби у примусовому порядку виконуються рішення:

- за якими боржником або стягувачем є держава в особі її органів, територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування, або юридичні особи, які фінансуються виключно за кошти державного або місцевих бюджетів;

- про відібрання дитини;

- про примусове вселення/виселення;

- у спорах, що виникають з корпоративних відносин між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов`язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.

4. До приведення Закону України “Про виконавче провадження” у відповідність із цим Законом, положення Закону України “Про виконавче провадження” в частині повноважень, прав та обов’язків державного виконавця застосовуються також до присяжних виконавців.

5. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

5.1. Частину першу статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» після слів «Міністерства юстиції України» доповнити словами «а також присяжних виконавців, що діють на підставі Закону України «Про присяжних виконавців».

5.2. Частину першу статті 96 Цивільного процесуального кодексу України після пункту 3 доповнити пунктом 4 такого змісту:

«4) заявлено вимогу про стягнення винагороди присяжного виконавця або витрат виконавчого провадження.».

5.3. Пункт 1.9 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» після слова «адвокатів» доповнити словами «присяжних виконавців,».

5.4. Частину першу статті 7 Закону України “Про страхування” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 7, ст. 50; 2005 р., № 37, ст. 447) доповнити пунктом 43 такого змісту:

“43) страхування цивільно-правової відповідальності присяжного виконавця за шкоду, яку може бути завдано у зв’язку з виконанням його обов’язків”.